close

  • Бути вірним моїй Батьківщині – Республіці Польща

     

  • НОВИНИ

  • 31 серпня 2018

    Сімдесят дев`ять років тому з німецької агресії на Польщу розпочалася II Світова війна. На світанку першого вересня 1939 року війська Німецького Рейху перетнули польсько-німецький кордон. Хоча в ході оборонної війни, яку Польща вела 1939 року, Військо Польське й відчувало перевагу загарбника, проте програна боротьба була тільки початком залучення польських солдатів до воєнних дій на фронтах ІІ Світової війни.

    1 вересня о год. 4.45 німецькі війська розпочали виконання плану з нападу на Польщу під назвою Fall Weiss, відкриваючи фронт протяжністю 1600 км. У перший день війни особливим місцем опору стали військові склади на Вестерплятте, що польський підрозділ захищав їх впродовж тижня. Згідно з розрахунком німецьких командирів, проведення блискавичної війни (т.зв. Бліцкриґ) повинно було швидко призвести до відступу польського війська, його оточення й розбиття. В умовах значущої переваги ворога частини Війська Польського вже в перші дні кампанії були змушені повернутися вглиб країни, але в часові рамки, передбачувані планом Fall Weiss, німці все ж таки повністю не змогли вкластися.

    Оголошення Францією і Великобританією 3 вересня 1939 р. породило надії на можливість відсічі з боку союзників. В усіх великих польських містах поляки з ентузіазмом виходили на маніфестації. Проте у практичному вимірі військове і цивільне керівництво обох держав не розпочало рішучих воєнних дій проти німців, чим порушило свої союзницькі зобов`язання. Так звана дивна війна завершилася тільки тоді, коли навесні 1940 року розпочалося німецьке вторгнення у Францію.

    Напад Німеччини на Польщу передбачав не тільки її територіальне підпорядкування, але й пацифікацію населення та знищення її інтелігентського прошарку. Бомбардування Вєлюня й інших польських міст вже від перших годин конфлікту призвело до значних жертв серед цивільного населення. Вилучення із суспільства громадян, які належали до польської еліти, обговорювалося німцями в ході конференції в місцевості Єлова 12 вересня 1939 р. Впродовж усіх подальших років окупації Німецький Рейх послідовно втілював план винищення польської інтелігенції в рамках т.зв. інтелігентської акції (Intelligenzaktion) та в рамках акцій AB (Außerordentliche Befriedungsaktion).

    Попри значущу мілітарну перевагу ворога і напад совєтської армії на Польщу 17 вересня 1939 р., частини Війська Польського чинили завзятий опір. Бій під Коцьком став останнім зіткненням у т.зв. Вересневій кампанії. І хоча 6 жовтня 1939 року польські загони почали складати зброю, проте частина військових підрозділів продовжувала воювати з німцями, чинила спротив і здійснювала вилазки проти загарбника. Таким прикладом була Окрема частина Війська Польського під командуванням майора Губаля. 

    На польських землях окупанти розпочали масове знищення людей, які тут проживали. Так продовжувалося практично до самого завершення II Світової війни у 1945 р. Гітлерівські загарбники реалізовували програму масового викорінення єврейського населення та загальний терор і репресії по відношенню до будь-яких проявів опору, внаслідок чого багато мільйонів польських громадян втратили життя.

    Програна оборонна війна Польщі 1939 р. не означала завершення опору на території країни. Незважаючи на репресії з боку обох окупантів, вже 27 вересня 1939 р. була створена Служба заради перемоги Польщі. Підпільні структури польського руху опору переросли у найбільшу в окупованій Європі підпільну державу, а поляки стали до боротьби з окупаном на інших фронтах, що врешті-решт спричинилося до перемоги Союзників і закінчення II Світової війни.

     

    niemiecki zólnierz
    mobilizacja

    Print Print Share: